![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Originally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
nikitanik at Нова добірка віршів Василя Стуса. Вибране.
nikitanik at Нова добірка віршів Василя Стуса. Вибране.Originally posted by p_dzikovsky at «слова»: добірка віршів Василя Стуса
p_dzikovsky at «слова»: добірка віршів Василя СтусаНа Лисій горі догоряє багаття нічне
і листя осіннє на Лисій горі догоряє,
а я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
чи Лиса гора впізнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечір'їв твоїх,
твоїх недовір і невір і осіннього вітру.
І вже половина життя забувається. Гріх
уже забувається. Горе і радість нехитра.
Середина жовтня — пора тонкогорлих розлук,
і я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
чи я вже помер, чи живу чи живцем помираю,
бо вже відбриніло, відквітло, відгасло, відграло навкруг.
Коли б ти лиш знала, о як ти ще й досі болиш…
Та досі ще пахнуть тужливі долоні твої,
і губи гіркі, аж солоні, і досі ще пахнуть,
і тінь твоя проліта — схарапудженим птахом,
і глухо, як кров у аортах, надсадно гудуть солов'ї.
Вся добірка...
Підготував Дмитро Левко: http://vk.com/hooots
Спасибі!
і листя осіннє на Лисій горі догоряє,
а я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
чи Лиса гора впізнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечір'їв твоїх,
твоїх недовір і невір і осіннього вітру.
І вже половина життя забувається. Гріх
уже забувається. Горе і радість нехитра.
Середина жовтня — пора тонкогорлих розлук,
і я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
чи я вже помер, чи живу чи живцем помираю,
бо вже відбриніло, відквітло, відгасло, відграло навкруг.
Коли б ти лиш знала, о як ти ще й досі болиш…
Та досі ще пахнуть тужливі долоні твої,
і губи гіркі, аж солоні, і досі ще пахнуть,
і тінь твоя проліта — схарапудженим птахом,
і глухо, як кров у аортах, надсадно гудуть солов'ї.
Вся добірка...
Підготував Дмитро Левко: http://vk.com/hooots
Спасибі!
А Михайлові аж 21, а Софійці скоро 15 буде. Звісно, батьки не благословлять шлюб, але кароока юнка так закохана у троюрідного брата, що ладна на втечу. Та між Софією та її матір’ю було порозуміння, то дівчина в усьому їй зізналася. І батьки дали згоду на одруження. Молодих обвінчав батюшка в сусідньому селі, додавши два роки Софії Лисенко і один рік Михайлові Старицькому. Серенаду «Виклик» чоловік присвятив дружині, а брат Софії, Микола Лисенко дав творові музичні крила.
У мене є мрія... А кому належить слово «мрія»? Автор слова мрія Михайло Старицький – нащадок династії Рюриковичів, козацького полковника Лисенка-Вовгури часів Хмельниччини. 
