Іду собі

[lluvia_ol]

Іду собі. Іду такий, як сніг,що вироста спочатку у торішній,
а я у нім на рівні віч твоїх,
уже чужих, уже відважно грішних.
На рівні серця ми хіба збулись
за снігу, що цьому в діди годиться?..
Напевно, бачить він отам колись
в однім гнізді відразу дві жар-птиці...
Іду собі. Іду тобі, як сніг
на рівні пальців рук твоїх, що гладять
мале хлоп’я,— бач, тулиться до ніг,
в тобі відчувши материнську владу.
Мене — вже голка в білім полотні.
Всили дві нитки. Вдягнеш вишиванку...
Іду собі. Іде нікому сніг,
який не обмітається на ґанку.

17.12.1985
Віктор Бойко