Записки зі змістом та без...

Victoria Guerra



"Если бы каждый раз, когда руководство говорило мне по телефону слово "Держись!", я получал по гривне, то уже купил бы себе новую машину".

Сегодня снова говорила с Семеном Колейником - замкобатом, который спас более сотни раненых, вытащив их из окружения. Интервью с ним вы уже наверняка читали - http://society.lb.ua/life/2014/07/24/273984_semen_.html

Он подтвердил, что бойцы нескольких бригад - 79, 72, 28 и 24 до сих пор находятся в окружении, и большинство из них сидят в нем уже 11 дней. Сказал, что последние два дня ситуация особенно тяжелая.

Я это знаю, потому что мне по нескольку раз в день звонит мать бойца из 28-ой. Она хочет от меня помощи, а я что-то блею в трубку, потому что звонки высоким чиновникам были сделаны и не принесли результата, а новости мы ставим, но это как-то не помогает совершенно.

Впрочем, сегодня вечером Порох заявил, что ребятам подвезли припасы. Надеюсь, эта информация подтвердится. Хотя тот же Семен мне сегодня сказал, что подвоз припасов не слишком поможет - по его мнению, оттуда нужно выводить людей, потому что их очень плотно обстреливают с территории РФ и смысла "держаться" нет никакого. "Хотя, может, у руководства АТО есть какая-то особая стратегия, по которой эта высота обязательно должна удерживаться. Я-то не стратег, у меня тактические задачи".

А еще Семен согласился на публикацию его фамилии и прислал мне свое фото! Так что, знакомьтесь, наш герой - Семен Колейник, замкомандира батальона 79-ой бригады из Вознесенска Николаевской области, 31 год.

Вона потрапила в полон до російських терористів.


Військовий льотчик. Воїн. Вона повинна залишитись живою. Заради своєї мрії.

На цій фото їх 18 з 49...

Завтра 10.06.2014 у місті Бориспіль (Київська область) відбудеться прощання з п'ятьма героями України, військовими льотчиками 15-ої авіабригади транспортної авіації «Блакитна Стежа», які загинули 6 червня під Слов'янськом після того як були підбиті проросійськими терористами та знехтували можливістю покинути літак, за для того щоб відвести падіння повітряного судна на густонаселені райони.
В світлі того що в інформаційному середовищі країни - пам'ять загиблих героїв, допомога сім'ям та взагалі більш-менш конструктивна інформація щодо подібних подій значно програє дешевому піарові політиканів, тож за допомогою соціальних мереж запрошую (якщо можна так сказати), всіх бажаючих, особливо з міста Києва (Бориспіль знаходиться в 17 км від столиці, хто захоче той приїде), на прощання з полеглими земляками.
Прощання відбудеться орієнтовно від 13-00 до 15-00, точний час невідомий, бо тільки зранку вівторка, літак з тілами прибуде до міста, після чого відбудуться поминальні заходи в частині де служили військовики. Поховання відбудеться на Книшовому кладовищі (зупинка «Соцмістечко», третя в місті, якщо їхати з Києва). Доїхати з Києва до Борисполя можна 316-ою маршруткою від станції метро «Лівобережна» та 317 від станції метро «Харківська» - дорога займає близько 15-20 хвилин.
P.S: Символічно, що герої будуть поховані на одному кладовищі з автором державного гімну України і як наслідок рядків «…Душу й тіло ми положим за нашу Свободу, і покажем що ми браття, козацького роду», та своїм земляком – Павлом Платоновичем Чубинським.

"Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе..." - одна з останніх цитат, розміщенних на сторінці Сергія Байдовського.

Сьогодні на фасаді приміщення Філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" ПАТ "Укртранснафта" встановлено меморіальну табличку працівнику підприємства Сергію Байдовському, який загинув 20 лютого на Майдані у Києві.

Ми завжди повинні пам’ятати про наших героїв, і усі разом боротися за збереження незалежності України.

Героям Слава!

джерело: Taras Batenko

20-річний десантник Петро Коваленко, котрий ціною власного життя врятував 7 товаришів, прикривши від вибуху гранати під Слов`янськом.

Герої не вмирають!

світла пам'ять...

Під час штурму 13-го фотограмметричного центру Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України у Сімферополі загинув на посту прапорщик Сергій Вікторович Кокурін

18 березня 2014 року, на 37-му році життя, виконуючи службовий обов’язок на спостережній вежі під час штурму 13-го фотограмметричного центру Центрального управління воєнно-топографічного та навігації Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України у місті Сімферополь, героїчно загинув прапорщик Сергій Вікторович Кокурін, росіянин за національністю.

Сергій Кокурін народився 1 січня 1978 року у Сімферополі. 28 грудня 1997 року склав Військову присягу на вірність Українському народові, якій залишився вірним до кінця. Під час військової служби пройшов шлях від рядового до начальника служби тилу частини.

У колективі його знали як скромну і порядну людину, працьовитого та кмітливого фахівця, надійного товариша. Прапорщик Сергій Кокурін неодноразово нагороджувався відзнаками Міністра оборони України та начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України.

Сергій Вікторович був надійною опорою для своєї матері, чуйним братом, який завжди розуміє і підтримує, люблячим чоловіком, дбайливим батьком для свого сина. Два місяці Сергій не дочекався до народження другої дитини.

Колектив 13-го фотограмметричного центру з відчуттям болю і непоправної втрати сумує та схиляє голови перед світлою пам’яттю свого бойового товариша прапорщика Сергія Вікторовича Кокуріна та висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого.

Бажаючі матеріально підтримати сім’ю прапорщика Сергія Вікторовича Кокоріна можуть переказати кошти вдові військовослужбовця на рахунок:

АТ «ИМЕКСБАНК»

МФО 328384

ЕДРПОУ 20971504

рахунок 26205110392003

для зарахування на основний рахунок 26208635303002

Кокуріна Олена Юріївна