«Моцарт любовних історій»
Dec. 21st, 2013 02:54 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lluvia_ol
«Поки людина живе, біографія передчасна,» - так вважала Марко Вовчок, тому не дозволяла друкувати свої фото, не давала інтерв`ю, не спростовувала жодної плітки.
22 грудня 1833 р. (180 років тому) народилася Марко Вовчок, українська письменниця, геніальний прозаїк, блискучий перекладач. Мати Марії Вілінської з княжого роду Радзивілів, бабця матері - польського-литовського роду. Батько мав українсько-білоруське коріння. Родина жила в Орловській губернії, повсякденною мовою у Вілінських була французька.
16-річна Марія випускниця Харківського пансіонату шляхетних дівчат на балу познайомилася з Опанасом Марковичем, 28-річним шляхтичем, випускником Київського університету, знайомим Миколи Гоголя й Тараса Шевченка, чудовим оповідачем і співаком. Коли він запропонував Мані руку й серце, вона не роздумувала: Опанас старший, з ним вона буде мати самостійне життя, не буде жити у тітки (у великому будинку якої Маша мала куток, відгороджений ширмою). Пізніше вона зізналася, що вийшла заміж «не кохаючи, а лише прагнучи незалежності». Коли знайшлася дочка, 17-річна Маня бачила в ній сенс життя, та маля прожило менше року, і довелося мамі шукати грошей на похорони. У 19 років Марія народила Богданка. У цей час Маркович знайомилася з народом, записувала оповідання з народних вуст. І несподівано навіть для себе легко, на одному диханні Марія виспівала свої перші оповідання «Викуп», «Знай, ляше».
Пантелеймон Куліш - редактор журналу «Основа» - і не гадав, що автор оповідань - жінка, коли говорив, що цей письменник, як бджола Божа, випив найкращу росу із квіток нашої мови, «автор трудився як етнограф, але в етнографії виявився поетом».. Незабаром Марія з сином опинилися в Петербурзі. Пантелеймон Куліш одразу ж поставив діагноз Марії - «мовчазне божество». Вона - світлий розум, талант, її мова - чистий струмок, а до того ж - красуня. Закоханий у Марію з першого погляду, Панько Куліш поєднав прізвище чоловіка з її «вовчкуватістю» у спілкуванні й народилося - «Марко Вовчок», ненависне для самої письменниці «прізвисько». Марія порушила норми, обов’язкові для «доброчесної» жінки: вона не погодилася з редакторськими правками, внесеними у її тексти самим Кулішем!
Тарас Григорович подарував їй «Кобзаря» із написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович»... Захопилися сіроокою Марковичкою композитор Бородін, Боткін, Добролюбов, Костомаров, Куліш, Менделєєв, Некрасов, Лев Толстой, Чернишевський. Для невиліковно хворого на туберкульоз професора історії Степана Єшевського Марко Вовчок була останнім коханням. Тургенєв не тільки переклав її оповідання російською, але й став на все життя «закоханим другом».
Марія Вілінська та Пантелейлон Куліш домовилися про спільне життя за кордоном. Куліш, залишив дружину, поїхав до Німеччини, замовив номер на дві особи і застиг в очікуванні, не маючи й тіні сумніву, що бурхливий роман на часі. Коли Куліш застав Марію, Богданчика і Тургенєва разом, - одразу ж повернувся до дружини. Егоїстичний, неврівноважений Панько розпустив чутки, що оповідання Марко Вовчок - то твори Опанаса Марковича. 30 років ображений коханець виливав гори бруду й непристойностей на звабливу Марка Вовчка, стверджуючи: «Її легковажність і зрадливість загубили мене».
А Європа захопилася Марко Вовчком, Олександр Герцен приїхав до неї в Бельгію, де його мало не схопили, назвав її оповідання геніальними, порівнював письменницю з Жорж Санд. Польський хімік Владислав Олевінський через неї застрелився. Іван Тургенєв увів Марію в салон Поліни Віардо, познайомив із Густавом Флобером, Проспером Меріме (з ним Марія спілкувалася українською). Із видавцем і письменником П’єром-Жулем Етцелем стосунки почались як романтичні й перейшли у ділову співпрацю на 40 років: саме стільки часу Марія Вілінська була постійним співробітником журналу «Magasin d`Education et de Recreation», у якому друкувався Жуль Верн. Великий фантаст подарував Марко Вовчок ексклюзив на свої переклади російською і вона переклала 15 романів.
Марія заснула французький дитячий журнал і перші оповідання дітям Франції писала українка! Її повість «Маруся» одержала нагороду французької академії, Міністерство народної освіти Франції прийняло цей твір для шкільних бібліотек.
Марія відкрила, що старші чоловіки, хай і тричі генії, для неї не цікаві; та зненацька Марію осяяло кохання. Небіж Герцена - кандидат прав Московського університету, 23-літній Олександр Пассек багатий, аристократичний красень безтямно закохався у Марію. Вперше у житті вона запалилася любов`ю. Вони не мали таємниць, були прозорими одне для одного, шість років їх коханню заздрила Європа. Спочатку ні Герцен, ні Тургенєв не вірили в можливість цього роману. Тургенєв писав до неї ревниві листи, з часом роман з Іваном Тургенєвим переріс у дружбу, яка тривала до смерті письменника. Але туберкульоз з`їдав життя Сашка. «Мила моя, єдина моя, перша і остання,» - були його прощальні слова. Марія привезла прах коханого до Москви, і почула від матері Сашка:«Піфія, віщунка смерті». Хотілося заперечити, але, певно, так і є, бо щойно помер її Опанас Маркович, двічі вдова за один рік!
Самотня письменниця виснажувала себе, перекладаючи з восьми мов, та серед сірих буднів заясніло кохання: брат у третіх Митя Писарєв, молодший за неї на 7 років. Вони живуть почуттям, разом перекладають Брема, Дарвіна, їдуть на Ризьке узбережжя. Богданчик та Митя побігли до моря, Марія готувала сніданок. І раптом запахло морським вітром і жіночими сльозами: рятуючи її сина, Писарєв утопився.
За два роки Марія поховала трьох чоловіків; важко перенесла втрату Дмитра Писарєва, на довгий час втратила мову. М. Некрасов присвятив їй вірш:
«Не рыдай так безумно над ним:
хорошо умереть молодым!»
Все. З цього часу жодного чоловіка не буде не тільки в її житті, ба навіть у домі. Сучасники кепкували, що в домі Маркович кота змінили на кішку. Працювала в той час Марія тільки з жінками, редагуючи й видаючи журнал «Переводы лучших иностранных писателей».
Але життя бере своє: 38-літня Марія стала цивільною дружиною 20-літнього гардемарина Бориса Лобач-Жученка, через 7 років вони одружилися і назавжди покинули Петербург. Вона не писала задля кусня хліба, а складала написане, кидаючи: «Як мене не стане, надрукуєте!». У них з`явився син Борис. Правда, обізнані люди подейкували, що то син Богдана й актриси. Якби там не було, а Марія з Борисом виховали хлопчика.
Вони жили у власному будинку в Нальчику. В останні дні життя вона працювала над повістю «Гайдамаки». Марію непокоїла пухлина мозку. 10 серпня 1907 р. вона спочила, сидячи в старовинному саду. Чоловік, як вона заповідала, поховав Марію під улюбленою грушею. Кажуть, чоловік знайшов її щоденник, прочитав запис, де Марія шкодувала, що одружилася, бо творець має бути вільним. Та пан Борис не образився, він опублікував усі сторінки Маріїного життєпису. Пізніше він одружився із дочкою Маріїної подруги, але щасливим вважав тільки перший шлюб. Коли не стало Бориса Лобача-Жученка, київська «Просвіта» викупила будиночок у Нальчику (гроші дав В. Симиренко).
Взято тут
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Вілинська!
Date: 2013-12-21 04:24 pm (UTC)Княгинечко - це чудова писменниця. ) Хоча декотрі її погляди та вислови про те, що Україна мусить бути прикрасою в короні Російської імперії є суперечливими (за сенсом, на точний зміст не претендую, бо вже не пригадаю).
Проте - де в чому вона є геніальною жінкою. Може Ви знаєте - чи все ж таки була вона знайома із Авророю Дюпен? ) Те що зустрічалась із Жюлем Верном- то майже доведений факт.
Точно - завтра ж день народження. То буде непоганий день, думаю. А я ще і думав - то чого я цю Вовчок згадую зараз? ))) Дякую.
Re: Вілинська!
Date: 2013-12-21 04:30 pm (UTC)Десь наприкінці минулого століття...
Date: 2013-12-21 04:43 pm (UTC)Така от цікава культурологія... )
Re: Десь наприкінці минулого століття...
Date: 2013-12-21 04:49 pm (UTC)Ще б пак!!! )
Date: 2013-12-21 05:09 pm (UTC)Ні, авжеж, можна припустити що вони тепер зберігаються десь у Лондонській Королевській Бібліотеці, чи десь у приватних колекціях. Але я би наприклад дорого дав - десь 30 грн ))))) - щоб почитати: про що ж могли повідомляти одне одну дві такі освічені, чутливі і розумні жіночки!...
Жартую, авжеж. Просто, документалістика - це одне з небагатьох надійних джерел історичних фактів, тому архівам завжди треба приділяти багато уваги.
От бачте, як, Ольга - хотілося б довідатися... а поки що не можна...
Тому розповсюдження достовірної інформації завди буде корисно-суспільною справою!!! )))
Як Ваш настрій, доречі? Підете завтра на Майдан?.. Це може попри бажаня затягнутися. Але - треба.. Бо от кому до фєні і Вовчок і Дюпен, то точно Ящуру!!!
Re: Ще б пак!!! )
Date: 2013-12-21 05:35 pm (UTC)Добре.
Date: 2013-12-21 05:50 pm (UTC)Саме зараз ці дядьки не втримаються. Як можна було за три роки так глибоко пазурами вчепитись у владу- не розумію!! Ну, нічого.
Якщо столиця тебе не сприймає - яке управління?...
Бажаю Вам тепла завтра на душі! І святкового настрію після!
В будь-якому випадку ми з вами!