Сором

[lluvia_ol]

Зараз весь інтернет кишить історіями про нещасних бюджетників, яких під страхом звільнення виганяють на провладні мітинги.

Хто знає скільки їх в нас і хтовони шовони?

Що таке для них той страх звільнення, який змушує принижуватись? Невже вони настільки нездатні?

Мене в мої тридцять звільняли разів п’ять – така специфіка роботи, поки мій інтелектуальний труд потрібен – я працюю, завтра стане не потрібен – мене звільнять. І я геть зовсім не боюсь цього, бо маю інтелект, який виробляє продукт, що купить не один роботодавець так інший. А як не купить – буду вирощувати помідори!

Правильно сказав один із френдів на фейсбуці: Вчорашня ніч на Майдані оголила просту річ: проти влади повстали люди, які навчилися за останні 22 роки жити й виживати без держави. Їм, цим людям, насправді від держави потрібно небагато – безпеки, справедливих податків, зрозумілих правил гри, законності та, звісно ж, свобод.

Скажіть, навіщо мені стільки тих бюджетників, котрі під страхом звільнення(!!!) нищать мою країну в той час, коли я працюю на їхніх дітей?

Comments

[pan-baklazhan.livejournal.com]

Моя улюблена тема - вчителі. Не знаю, чи повезуть їх в теплушках на АльтерМайдан нині, та їм не звикати бути гарматним м"ясом влади. Бо їх в країні - 540.000 (більше, ніж ментів та армії разом).

З мого ще передреволюційного посту:

"По моему крепнущему из года в год убеждению, это один из самых вредоносных классов нашего общества. Знаете ли вы, что в Украине работает 500.000 школьных учителей ? Больше, чем пресловутых ментов. Вечно ноющих о тяжкой жизни - при том, что поток желающих учиться в "педах" не иссякает, устроиться в школу в городе практически нереально, а учителей-пенсионеров из школ выносят только в последний путь. Я уже давно утверждаю, что Школа - это не институт среднего образования детей, это система трудоустройства лиц, мало на что способных в иной жизни, и посему особо лояльных действующей на данный момент власти. (За редкими исключениями, разумеется). Именно ради того, чтобы было кого и чем занимать в условиях, когда детей, вопреки потугам купить деторождение, больше не становится, продолжили учебный срок (до 11 лет, а ведь хотели и до 12), выдумываю новые предметы, создают охеренную нагрузку на детей практически без отдачи. Освітянам похер, запомнит ли ребёнок текст по истории, словно переписанный из энциклопедии, выучит ли он урок биологии в подробностях, гожих для студента - не для того они в школе. Главное - чтобы число отработанных часов было. Ну, и прочие нюансы...

Если бы освітянам было хоть сколько-ко то не насрать на детей, то неужели они не сказали бы мэру (которому-то, в общем, всё равно) -нельзя отбирать у детей каникулы, не стоит того пятидневная экономия на газе. Но они так и подумать не посмели, ведь конфликты с начальством чреваты..."

"Восстание детей" и Дума про освітян
http://pan-baklazhan.livejournal.com/81843.html

[lluvia-ol.livejournal.com]

Все так.
У школі, де вчиться моя дочка, директором був педофіл. Всі знали про це ще з радянських часів. 25 років педагогічний колектив відмовчувався, щоб не мати "проблем". Це все тривало доти доки мама однієї з жертв - хлопчика-підлітка не дала згоду на використання його як "наживки" - були встановлені камери в квартирі "педагога".
Для мене вони всі співучасники, їх мовчання гірше за дії того мерзотника.