lluvia_ol | Анатомія брехні

Originally posted by

Хто не знає відомого прислів'я: з клаптиків правди шиють покривала брехні?

У ці холодні осінні дні, коли по країні прокотилася потужна хвиля акцій на підтримку європейського вибору, усі противники євроатлантичної інтеграції України хутко заходилися шити, строчити й латати покривала брехні, щоб затулити нам перспективу.

Нажаль, до цієї не вельми благородної справи долучилися й деякі персони, що мають репутацію полум'яних патріотів. Ось, наприклад відомий блогер Дмитро Різниченко написав емоційний пост з суперпатріотичним заголовком: Український Союз , де палко обстоює ідею тупиковості європейського напрямку і закликає читачів свого болгу шукати власний, український шлях.

Однак уважно вчитавшись у текст, не можливо не помітити, що блискучі доводи пана Резніченка шиті білими нитками а з супер-патріотичного "Українського Союзу" стирчать роги, хвіст і копита Союзу Євразійського.

Во пєрвих строках автор безапеляційно заявляє, що:

Євросоюз - це наш сьогодняшній колективний Ющенко. Ми встигли розчаруватися у вітчизняних політиках, тому заквітчали Київ зірковими прапорцями і співаємо "Оду радості". Пам'ятаєте 2004-й?... "Багаті допоможуть бідним", "сильні підтримають слабших"...

Красиво, грамотно... Майдан-2013 настійливо асоціюється з політичними подіями, які викликали глибоке розчарування, і у підсвідомість читача закладається противненька ідейка: "Не тратьте, куме, сили (на євромайдани) - спускайтеся на дно..."

Далі - пред'ява Євросоюзу: Панове, а хтось може згадати, чи робила Європа за минулі дев'ять років (тобто з моменту "помаранчевої революції") хочь якісь "кроки назустріч людям", тобто нам?

Кредити від МВФ? Їх давали і при Кучмі. "Східне партнерство", започатковане аж у 2008 році?.. Там Україна йде одним рядком з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, та іншими країнами, не поміченими у демократичних потугах. Ми не встигли завершити свята з приводу перемоги над режимом Кучми, як Європейський Союз демонстративно хряснув у нас перед носом дверима, і заходився на пару з «Газпромом» будувати газогони в обхід України. Ми спробували пролізти у цивілізований світ через НАТО, але нас знаменито обламали з ПДЧ. Ми так хотіли сподобатися, що вивернули кишені та провели для європейських футбольних тусовщиків "Євро-2012". Ми спокійно дивилися, як вони обсцикають наші вулиці та клеють наших дівчат, ми їм посміхалися, ми раділи, що у "цивілізованних народів" залишаться приємні спогади про Україну. З рештою, ми примудрилися (насправді "диктатор" Янукович примудрився) впритул наблизитися до Угоди про асоціацію, - не велике, по суті, досягнення, але значний і символічний геостратегічний крок. Та євробюрократи виставили купу економічних і політичних умов, при цьому не давши жодних гарантій. Мовляв, ви старайтеся, а ми подивимося.

Сильно сказано! Браво! От тільки десь я вже подібне читала, десь я вже зустрічала це дежавю:

Спочатку нас запевняли, що головною перепоною на шляху зближення України з Європейським співтовариством є злочинний режим Леоніда Кучми, який заплямував себе касетним скандалом. ОК – Кучму вигнали і обрали демократичного, прозахідного президента. Та не встигли завершитися свята з приводу перемоги демократії в Україні – як Європейський Союз демонстративно хряснув у нас перед носом дверима і заходився будувати газогони в обхід України на пару з «Газпромом». Тоді нам сказали, що шлях до ЄС лежить через дорожню карту НАТО. Саме таким шляхом ішли країни Східної Європи – і ми подали заявку на ПДЧ. Але в останній момент чиясь спритна рука висмикнула кульку з-під ковпачка – і замість ПДЧ ми спіймали облизня. Нарешті нам порадили не зациклюватися на НАТО і йти шляхом якомога тіснішої економічної співпраці з ЄС – і Україна попри шалений тиск РФ, впритул наблизилася до підписання Асоціації. Тоді керівництву держави висунули політичні вимоги, запевнивши, що їх виконання необхідне для входження України в європейський економічний простір – і страшенно здивувалися, коли наші очільники (теж вправні кидали) з притаманною їм безцеремонністю заявили високоповажним панам-демократам: «Не віримо!» І зажадали гарантій... (звідси)

Видно, ідеї витали у повітрі (блогосфері) - і залетіли (з проміжком у тиждень) в голову як мінімум двом блогерам. :)

Далі пішла економічна "конкретика": У нас не так багато приводів для наукової та економічної гордості, проте вони є. "Завод імені Малишева", "Мотор-Січ" - високотехнологічні виробництва світового рівня. Скільки двигунів "Мотор-Січі" купив Євросоюз?.. Жодного. Гадаєте, через низьку якість? Навпаки - якість висока, і вона створює європейцям конкуренцію. Вони не зацікавлені підтримувати українських виробників, вони прагнуть розвивати своїх. Тому пріоритети експорту "Мотор-Січі" були і залишаються - Росія, Китай, Іран та інший "нецивілізованний світ".

Теж цікавий прийом задурювання мізків: концентрування уваги на окремих, потенційно негативних моментах з метою відволікання уваги від позитивних. Адже відомо, що бюджетоутворюючими галузями в Україні є не тільки і не стільки машинобудування, а й металургія, і сільське господарство, а вони безперечно зав'язані на європейскі ринки.

А ось слова директора Мотор-Січ: Россия использует политику двойных стандартов в вопросе высокотехнологического сотрудничества с Украиной, выбирая кооперацию с западными странами.

Об этом в ходе международной научной конференции «Российско-украинские отношения: реалии и перспективы» сказал народный депутат Украины, почетный президент запорожского ПАО «Мотор Сич» Вячеслав Богуслаев, сообщает собственный корреспондент Укринформа в РФ.

«Мы получаем техзадание и делаем двигатель для совместного украинско-российского вертолета Ка-226. Мы и российские соразработчики потратили деньги – 18 млн долл. в течение четырех лет. А нам заявляют в Минпромторге РФ, что Украина хочет идти в НАТО – мы не берем ваш двигатель. Какой же они взяли двигатель? Французский, прямо из НАТО», - сказал Богуслаев.
http://vpk.name/news/92093_rossiya_ispolzuet_politiku_dvoinyih_standartov_v_vyisokotehnologicheskom_sotrudnichestve_s_ukrainoi__prezident_motor_sich.html

Однак, про проблеми машинобудівної галузі, пов'язані з російськими партнерами, пан "патріот-автаркіст" чомусь не став розповсюджуватися. Неформат.

Пройшовшись "взагалі по взагалям" пан Дмитро робить компетентний висновок": - Все вказує на те, що "цивілізований світ" бачити нас не хоче. Він хоче тримати нас за високим парканом, по можливості заробляти на нас, та мати від нас якмога менше проблем. Нормальні, зрозумілі бажання, але в їх контексті не ясно, якого дідька ми зараз носимося по Києву з прапорами Євросоюзу, наче квочка з яйцем.

Я не знаю, де шановний автор вгледів високий паркан між Україною і Євросоюзом. Можливо, він сам той паркан нагородив. Зате "в упор" не помічає відкриті двері, про які постійно говорять європейські політики, зокрема Ш Фюле.

Ну і наостанок - одкровення: То давайте не будемо брехати собі. Нас просто затисли між стіною і проваллям.

Стіна, я так розумію - це кремлівська стіночка. А провалля - це Євросоюз? Хороше провалля! Як би до того "провалля" з гігантським ВВП та високими технологіями нарешті добратися.

Тож нехай автор віртуального Українського Союзу скористається власною порадою і не буде більше брехати ні собі, ні людям.