Василь Стус. 76.

ВАСИЛЬ СТУС належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити вершинні досягнення української літератури XX століття. Поет від Бога, котрий ввібрав у себе всі чари подільської природи і гіркоти нашої історії, перекладач і літературознавець, що вільно почувався в океані світового письменства, людина, яка не могла поступитися сумлінням і честю заради шматка хліба і тихого родинного затишку, добродій, що в листі до сина заповідає: аби той виріс "чесним, мужнім і мудрим чоловіком". Василь Стус водночас був борцем і патріотом: "За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину".

Оце поєднання великого таланту поета і перекладача, людської добропорядності і громадянської саможертовності й возносять Василя Стуса на той постамент народної шани і поклоніння, на який заслуговує сповна хібащо Тарас Шевченко. І не треба боятися того, що хтось з чиновників досі не визнає світової величі Василя Стуса, його значимості у духовному відродженні і самоусвідомленні нації, що хтось з землячків-поетиків, які власноруч записали себе в генії, не вірять у художні цінності створеного цим Майстром. Час - найкращий суддя і літописець. Залишаються тексти. Стуса ще за життя визнала літературна Європа. Поволі визнає його і мала батьківщина, до якої з такими труднощами повертається духовна просвітленість і великий творчий набуток одного з найчутливіших, найтонших, найстражденніших ліриків нашого часу.

6 січня 1938 року, на Святвечір, у селі Рахнівка на Гайсинщині в родині Семена та Ілини Стусів народилася четверта дитина - син Василь. Недовго жили батьки у цьому мальовничому селі. Батько був бригадиром у колгоспі, гарним і вмілим господарем, який завжди мав свою думку. Можливо, рятуючись від нашіптувань та доносів, і завербувався на Донбас, на хімічний завод. Не так часто приїжджав Василь у рідне село, але воно йому запам'яталося назавжди. Воно дало йому той генетичний код, без якого важко уявити характер і поетичне світосприймання Василя Стуса. Саме про це він і напише 1969 року у начерку автобіографії "Двоє слів читачеві": "Перші уроки поезії мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки. І таких самих. Найбільший слід на душі - від маминої колискової "Ой люлі-люлі, моя дитино". Шевченко над колискою - таке не забувається".
( Read more... )

Адвокат Василя Стуса. "Всі злочини Стуса заслуговують покарання"
Віктор Медведчук.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус.

З Святом, дорогі!

Originally posted by springfrom at З Святом, дорогі!

Тому що байдуже в який день, головне, що Він народжується в серцях і нині... Слава Йому навіки. Христос рождається!

На Майдані вимкнено світло

Віталій Уманець
Різдв'яний "подарунок" від бандизека-на ‪#‎Майдан‬'і вимкнене світло.

Просвітлої дороги свічка чорна ...

Originally posted by yes1111 at Просвітлої дороги свічка чорна ...

Originally posted by stevekyiv at Просвітлої дороги свічка чорна ...

Сьогодні, 6 січня, в православний Святвечір, день народження Василя Семеновича Стуса.
Світла і вічна пам'ять великій Людині, патріоту, вірному сину України.

Він і зараз з нами, на Майдані:


Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.
Василь Стус.

...

Цитата дня

Тетяна Даниленко

Одна людина, живучи в СРСР, публічно заявляє: "Хто проти тиранії - встаньте!". Ця людина потрапляє до радянських таборів. Виходить. Одразу вступає до Гельсінкської спілки на знак протесту проти репресесій щодо членів УГС. Тобто репресований береться захищати репресованих. Він же не ламається, коли підіслані КДБ нинішні професори у вишиванках приїздять до нього в тюрму (куди не пускали дружину) і схиляють покаятися перед режимом. Він же закінчує життя у карцерах за свої принципи.
І є другий. Який прирік на дику мученицьку смерть того, хто мав шанс стати першим українським Нобелівським лауреатом. Країна повинна знати своїх героїв.