May. 19th, 2013
Петро Юрков:
Часто стається так, що серцевий напад трапляється з людьми, коли вони знаходяться в повній самоті, і нікому їм допомогти. Якщо ви раптом відчуєте, що серце ваше стало битися «неправильно» і ви близькі до непритомного стану, у вас є всього лише близько 10 секунд, перш ніж ви втратите свідомість.
Страх паралізує ,а тим часом, всі жертви серцевих нападів могли б допомогти самі собі. Для цього необхідно почати кашляти - багато разів і з дуже великим примусом . Щоразу, перед тим як кашлянути, зробіть глибокий вдих, кашель повинен бути глибоким і тривалим, як ніби ви відпльовували мокроту глибоко з грудей.
Вдихи і кашель повинні повторюватися кожні 2 секунди без перерв і зупинок, аж до приходу медичної допомоги, або ж аж до того моменту, поки серце знову не почне битися в нормальному ритмі.
Глибокий вдих дозволяє кисню проникнути в легені, а кашлеві судоми «стискають» серце і змушують кров циркулювати. Цей тиск на серце також допомагає йому домогтися свого нормального ритму. Таким чином, жертви серцевих нападів отримують додатковий час на те, щоб дочекатися приходу лікарів або доїхати до лікарні. Розкажіть про це якомога більшій кількості людей. Бо це може врятувати їх життя!
Кардіологи говорять, що якби кожен з нас поділився цією інформацією з 10 людьми, як мінімум одне життя могло б бути врятованим.
Часто стається так, що серцевий напад трапляється з людьми, коли вони знаходяться в повній самоті, і нікому їм допомогти. Якщо ви раптом відчуєте, що серце ваше стало битися «неправильно» і ви близькі до непритомного стану, у вас є всього лише близько 10 секунд, перш ніж ви втратите свідомість.
Страх паралізує ,а тим часом, всі жертви серцевих нападів могли б допомогти самі собі. Для цього необхідно почати кашляти - багато разів і з дуже великим примусом . Щоразу, перед тим як кашлянути, зробіть глибокий вдих, кашель повинен бути глибоким і тривалим, як ніби ви відпльовували мокроту глибоко з грудей.
Вдихи і кашель повинні повторюватися кожні 2 секунди без перерв і зупинок, аж до приходу медичної допомоги, або ж аж до того моменту, поки серце знову не почне битися в нормальному ритмі.
Глибокий вдих дозволяє кисню проникнути в легені, а кашлеві судоми «стискають» серце і змушують кров циркулювати. Цей тиск на серце також допомагає йому домогтися свого нормального ритму. Таким чином, жертви серцевих нападів отримують додатковий час на те, щоб дочекатися приходу лікарів або доїхати до лікарні. Розкажіть про це якомога більшій кількості людей. Бо це може врятувати їх життя!
Кардіологи говорять, що якби кожен з нас поділився цією інформацією з 10 людьми, як мінімум одне життя могло б бути врятованим.
Фашизм нє пройдьот
May. 19th, 2013 01:16 pmБагато хто пише, що мітинг ПР не мав ніякого сенсу, що їх «антифашисти» - такий собі не зрозумілий крок. Так, але… Якщо почитати сьогоднішні блоги, форуми і більш-менш адекватні СМІ – всі пишуть про Тітушко і його театрального керівника з білоцерківських молодих регіонів, які гарно зіграли головні ролі у виставі побиття журналістів. Так, безумовно, це страшно і гопота має бути покарана, але… Гарна «вистава» відволікла увагу всіх від самого мітингу опозиції. Від висновків як про саму організацію так і від висновків про те, що все таки буде далі. Ну і картинку для шанувальників Інтера достойну намалювали.
Вечірні новини Інтера. Головні тези:
- фашизм нє пройдьот!
- розколоти країну опозиції не дамо
- 50 тис зібралось зі всієї країни на мітинг Партії регіонів
- а от на мітингу опозиції цього разу було малолюдно. Лідери опозиції нарікають, що потяги та автобуси не пускали
- в рядах опозиції розкол!
- на "антифашистському" мітингу все мирно і добре. А от на ОПОЗИЦІЙНОМУ ПОБИЛИ ЖУРНАЛІСТІВ
Вечірні новини Інтера. Головні тези:
- фашизм нє пройдьот!
- розколоти країну опозиції не дамо
- 50 тис зібралось зі всієї країни на мітинг Партії регіонів
- а от на мітингу опозиції цього разу було малолюдно. Лідери опозиції нарікають, що потяги та автобуси не пускали
- в рядах опозиції розкол!
- на "антифашистському" мітингу все мирно і добре. А от на ОПОЗИЦІЙНОМУ ПОБИЛИ ЖУРНАЛІСТІВ
Театр абсурду
May. 19th, 2013 04:43 pmПередивившись відео з житомирської траси, яку мітингувальники від ПР перекрили тому, що їм не заплатили по 100 грн.(!), я остаточно переконалась, що той «театр абсурду» з іменем Україна - саме та держава, яка нам потрібна. Так, саме потрібна. Це як з міським жителем – вивези його на чисте повітря - воду і він почне мати проблеми з самопочуттям, бо умови відрізняються від його звичних умов життя. Так і з нашим населенням – воно не зможе жити в нормальній країні з нормальною владою, міліцією, судами і без корупції.
Згадався один з робочих моментів, який періодично повторювався. Кожен будівельний проект повинен пройти державну експертизу і отримати зауваження. Ці зауваження є завжди, не залежно від професійного рівня виконавця, просто тому, що експертам теж потрібна робота. Коли я отримувала свої зауваження і намагалась їх зняти, написавши відповідь чи змінивши проект, мій шеф махав рукою «Не потрібно, я все порішаю!». Десь тижнів зо два він все «рішав», дзвонив якимось шишкам, мабуть носив «подарунки» і в результаті мені повертались все ті ж зауваження тільки «порішані». З якого саме боку вони відрізнялися від «непорішаних» мені з’ясувати не вдавалось. Я брала ті зауваження, працювала над ними, йшла в експертизу і в бесіді з експертом їх знімала. Якось мені стало цікаво і я запитала у шефа – навіщо «рєшать», якщо я за декілька днів можу все доопрацювати як потрібно, нормальним шляхом, все одно через декілька тижнів я буду займатись саме цим, а так зможу зекономити час та все інше.
Він у відповідь подивився на мене як на дурну.
Згадався один з робочих моментів, який періодично повторювався. Кожен будівельний проект повинен пройти державну експертизу і отримати зауваження. Ці зауваження є завжди, не залежно від професійного рівня виконавця, просто тому, що експертам теж потрібна робота. Коли я отримувала свої зауваження і намагалась їх зняти, написавши відповідь чи змінивши проект, мій шеф махав рукою «Не потрібно, я все порішаю!». Десь тижнів зо два він все «рішав», дзвонив якимось шишкам, мабуть носив «подарунки» і в результаті мені повертались все ті ж зауваження тільки «порішані». З якого саме боку вони відрізнялися від «непорішаних» мені з’ясувати не вдавалось. Я брала ті зауваження, працювала над ними, йшла в експертизу і в бесіді з експертом їх знімала. Якось мені стало цікаво і я запитала у шефа – навіщо «рєшать», якщо я за декілька днів можу все доопрацювати як потрібно, нормальним шляхом, все одно через декілька тижнів я буду займатись саме цим, а так зможу зекономити час та все інше.
Він у відповідь подивився на мене як на дурну.