Роздуми на тему гасел, сьогодення і майбутнього…

[lluvia_ol]

Кожен завойовник лишав у Вавілоні свою потаємну жилку, вона ховалася, як пирій у ріллі, й озивалася у нащадках через століття... Ще й тепер, коли збираються до хреста майже всі обличчя, не завітрені суховіями, не заличковані сонцем і степом, то добре видно, звідкіля хто прийшов до Вавілона – хто від монгола бистроокого, хто від бундючної Речі Посполитої, хто від турка чи грека, а хто був українець, отой правічний русин без жодної домішки: з венендів, скіфів чи антів...
Василь Земляк. «Лебедина зграя»

Ми повинні нарешті навчитись поважати себе. Себе, не як українців по крові, а як українців, які є певною спільнотою на своїй рідній землі. Без цього неможлива сильна держава, в якій всі ми так хочемо жити.
Гордістю цією спільністю ми повинні замінити національну гордість, бо національна ідентичність настільки розмита і стерта історичними процесами, що уможливлює розділення народу. Нам не можна розділятись, бо тільки розділення є тим класичним засобом управління нами, засобом, що майже не має бізнесових рисків. Простий, як і все геніальне, прибутковий бізнес «володарів крісел». Саме самоповага може відродити втрачені цінності, культуру. Допоможе писати гідну історію для наших нащадків. Без самоповаги ми лише «насілєніє». Насілєніє, що живе ковбасними інтересами і яке продають-купують-здають в аренду.

...За кого не вмирав хоробрий мій нарід,
Яких не розтоптав народів і свобід,
Де не освоював пісків, боліт і прерій,
Щоб залишитися самому жебраком?
Дисциплінований творець чужих імперій,
Ще й досі нидіє він вдома кріпаком.
Петро Косенко

Ми звикли сприймати себе як народ, що втратив своє майбутнє, народ, який був позбавлений свого «хребта» і «фундаменту», але це не зовсім так. Позбавлені державності, розчинені в чужих імперіях, нищені і розтерзані, ми змогли зберегти свою етнічну цілісність. Ми не виняток, але все ж таки це дорого вартує. І нехай для світу ми «неочікувана нація», головне, що кожен українець знає, що наш народ існує з віку-правіку, нехай і намішано-строкатий, як і всі інші народи.

Всіх не злічити, всіх не розстріляти !
Але за що? Не можу зрозуміти,
За те, що Україну звали мати,
Що не цуралися її рясних суцвіть?
Любили слово рідне до загину,
Не йшли в мовчальники, в юрбу глухоніму.
І боронили рідну Україну,
Немов мадонну – матінку саму.
В.Стус

Ми повинні змінити свою «мученицьку» ідеологію на «оптимістичну», змінити заради майбутнього, адже й світ не дуже любить скигліїв. Повинні вийти зі стану «початок кінця», в якому живемо останні 20 років. Повинні стати єдними навколо фундаментальних цінностей – любові, взаємоповаги, віри – заради гідного життя в красивій і справедливій країні. Повинні нарешті почати будувати саме свою "імперію"

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом
На украинском языке.
И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся чорные бутоны –
Окаменевшие сердца.
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете только песня
На украинском языке.
(с) Леонід Кисельов син росіянина і єврейки, дитя „хрущівської відлиги”.

Все це є очевидним.

Comments

[entaliya.livejournal.com]

Нам треьа нарешті зрозуміти, що націоналізм не дорівнює екстремізм. І як би хто не казав, що ми не нація історично-американці куди вже меншщ є нацією, але це вони ввели термін "політична нація" і пишаються собою.

[lluvia-ol.livejournal.com]

саме так...

[rozovayashlepka.livejournal.com]

мені здається, що тут розуміти нічого. треба просто знати елементарні речі

[lluvia-ol.livejournal.com]

не для всіх, нажаль :(

[entaliya.livejournal.com]

Нажаль, ті ж політологія і соціологія у ВУЗаз подаються не з того боку. А саме на цих дисциплінах можна було б давати основи розуміння державності і власної національної приналежності, а не суху теорію і завчення поглядів різних науковців та діячів. Більшість людей, навіть з вищою освітою не мотивовані до отримання таких знань самотужки.