lluvia_ol | Ян Засідатель.

Продовжу, вже традиційну ну "рубрику" в моєму ЖЖ, присвячену українській культурі. Виявилось, що я мало її знаю - і в школі і в вищому цю тему оминули, тому буду наздоганяти втрачене.
Сьогоднішній пост буде присвячений художнику-портретисту Яну Засідателю. Засідатель – талановитий художник, майстер психологічного портрета, досконале малярство якого дає право віднести його до провідних українських портретистів XIX століття.

6685

Народився він у 1833 році в с. Крикливець Ольгопільського уїзду (нині Крижопільського району). Справжнє його ім’я Іван, а прізвище Соколенко. Батько художника – Петро Соколенко мав шестеро дітей (чотири сини і дві доньки).
Іван Петрович був православним, але крізь усе своє життя проніс щирі й дружні стосунки з католиками, людьми інших національностей і не лише з вдячності до польського панства, яке дало йому фактично дорогу в мистецьке життя, а й за властивостями своїх людських, релігійних уподобань .
У свій час його талант, тяга до малярства були помічені паном Бжозовським, і той направив юнака «для услуг одному живописцу в городе Одессе», «где в свободное время показал такие успехи, что превзошел своего учителя» (і цим живописцем, швидше за все, був Р.Хайнацький). Так писав кам’янець-подільський губернатор київському військовому, подольському і волинському генерал-губернатору для того, щоб видати паспорт селянину Яну Засідателю для поїздки на три роки в Італію, де той мав удосконалюватись у живописі. Це був 1856 рік. Але київський генерал-губернатор відмовив в поїздці Яну Засідателю до Італії.

Є дані, що Ян Засідатель на кошти Грохольських та ще й разом з Тадеушем Грохольським, який мав неабиякі здібності до малювання, навчався живопису в Кракові, а потім навчався, жив і працював у Римі, про що свідчить робота «Собор Св. Петра в Римі», діаметром 33 см, написана олією на полотні. Цікавий факт «співпраці» на грунті творчості між Тадеушом Грохольським та Яном Засідателем. У Вінницькому обласному художньому музеї є портрет Романа Сангушка роботи Яна Засідателя, а в Келецькому народовому музеї є портрет Романа Сангушко роботи Тадеуша Грохольського. Спершу поцікавимось, хто такий Роман Сангушко? Поміщик. Нам відомо, що він народився в 1800 році, а помер у 1881 році. Повстанець. У 1830 році під час польського листопадового повстання був арештований царською владою і відправлений до Сибіру в кандалах і пішки за розпорядженням царя Миколи І. Із Сибіру потрапив рядовим на Кавказ, де брав участь у війні. За відвагу, хоробрість отримав звання підпоручика, нагороджений хрестом Св. Станіслава, йому було повернуто громадянські права та дворянські привілеї. Був переведений у Москву квартальним у московській поліції, де після нещасного випадку, коли сполоханий кінь скинув його та потяг по бруківці, був травмованим і повністю втратив слух. Після тривалих клопотань у 1843 році переїхав до Мюнхена, а через рік морем з Венеції виїхав до Константинополя, подорожував Європою. В 1845 році отримав офіційне звільнення від царської служби, 1849 року оголосив селянам заміну панщини на чинш і вільний найм. У 1866 році набув частину архіву М.Потоцького з Тульчина, під час розпродажу тульчинських зібрань в Одесі. Мав велику бібліотеку, цікавився мистецтвом. Був людиною надзвичайно шляхетною і чесною, з незламним характером, легкою і люб’язною у світському спілкуванні, скромною в особистих витратах, невтомною в праці. Був у шлюбі з Наталею Потоцькою. У цілому Роман Сангушко був поважною людиною серед шляхти, та й серед простих селян, за своїми людськими характеристиками і політичними уподобаннями. Тому ані Тадеуш Грохольський, ані Ян Засідатель не могли обійти стороною, і не написати портрет повстанця Романа Сангушка.
У папці зі справами «Винницького уезного предводителя дворянства» в загальному списку осіб «имеющих право быть присяжными засидателями винницкого уезду подольской губернии на 1893 г.» значилось ім’я Засідателя Івана Петровича, «художника 54-х лет от роду, православного веросповедания, с давнего времени живущего в Виннице в первой части, занимающегося живописью, не имеющего земли и жалования, а с недвежимого имущества имеющего дом, стоимостью 700 руб. и грамотного».
Здавалось б, вінничани повинні пишатися величною постаттю величного художника Яна Засідателя. Він помер у 1893 році і похований на території католицького цвинтаря (на сьогоднішній території Центрального парку культури і відпочинку ім. Горького). У 30-х роках ХХ століття, коли закладали основу парку, могилу було знищено, не перенесено, не збережено, а знищено. Але світла пам'ять про видатного художника залишається в його творах. Поклонимось і вибачимось перед Яном Засідателем за те, якими є ми.

6677