Толік

Mar. 10th, 2014 01:03 pm
lluvia_ol: (6)
Vika Yasyns'ka.
Толік з Кам'янця-Подільського, 28 років…

Ми розмовляли з ним у їхніьому маленькому наметі. Разом з нами були ще хлопці; вони доповнювали, перебивали, пригадували, намагались постійно чимось пригощати і вибачалися за лексику, бо я ж – дівчина. Толік розповідав « в захльоб». Ми сміялися і плакали, а біля сцени шанували одного із померлих. помовчали.
Відчуття складалося, наче у фільмі, але документальному. І ніхто нічого не виріже, не перемонтує, окрім власної пам’яті.
Я максимально зберегла лексику, щоб хоч трошки передати емоції Толіка. А їх у нього – через край.

«вдома я працював у супермаркеті, хоча маю вищу освіту філолога, закінчив ін’яз. Коли сказав шефові на роботі, що я їду на Майдан, а в мене якраз мала бути зарплата і я хотів її забрати, мене тупо звільнили, сказали :«ти тут більше не працюєш», - а коли вже побачили мене по телевізору, з носом зламаним, з коктейлями..то він дзвонив до мами моєї і питав, чи може я би повернуся.

Колись мені покійна бабця, що пережила другу світову і полоні була, сказала: «сину, в цій державі без кровопролиття нічого не буде, головне – не бійся і лишайся живим».
Коли був цей перший розгін, я думав, що це пік можливостей «беркута».У мене ноги тоді думали швидше, ніж голова. Зуби мені вибили. Я тут, бо хлопці мене просто витягли за капюшон.

Я з тих пір дома не був,а думав, що зі студентами побуду, пива поп’ю, гроші віддам - чим зможу, тим поможу. А вийшло так, що не зміг простити – і лишився. Потім почалися оці каруселі на Інститутській 11 грудня, я два щитки з беркуту зняв! Коли гімн співали вони почали кричати: «Бей хохлов!» Афганців побили, батюшку одного, журналістка стояла с фотіком… Кинули цю дівчину з барикади, з таким фотоапаратом великим, ну я не знаю як він там називається, то вона впала, розбила там лице і не могла вилізти – там арматура. І цей «беркут» давить. Один з них мене знає, він з акцентом таким грузинським, я йому маску якось здер. То він казав: «я тэбя первым рэзать буду». А я йому: «на мене пофіг ,але дівчину треба витягти.» То вони правда розійшлися і стали тягнути її на себе, а ми на ній дубльонку порвали, але витягли від тих уродів.
Read more... )

lluvia_ol: (6)
50 років, м. Жмеринка Вінницької області, український підприємець, художник у техніці ебру (малюнки на воді).

Вбитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року.

Не буде більше малюнків на воді.




Список загиблих. Небесна сотня.

lluvia_ol: (6)
1898094_270883279747191_1704610932_nВ ночь на 19 февраля во время штурма Майдана силовиками от полученного ранения погиб призер Дефлимпийских игр 19-летний Дмитрий Максимов
Серебряный и бронзовый призер чемпионата мира по дзюдо среди спортсменов с нарушениями слуха, серебряный и бронзовый призер Дефлимпийских игр 2013 года в Софии, кавалер ордена «За заслуги» третьей степени Дима Максимов ходил на Майдан втайне от родных и друзей.

В ночь на 19 февраля, когда начался штурм, Дима находился на передовой и, проявляя невероятную смелость, отбивал атаку силовиков. Несколько дней он значился в списке погибших как «неизвестный парень с оторванной рукой». Сутки его тело лежало в Михайловском соборе, потом — в морге на улице Оранжерейной. Опознать Диму смогли только на четвертый день.

- Когда начался штурм Майдана, мы с хлопцами подожгли два БТРа, — рассказывает 48-летний Вадим Сизоненко. — После этого силовики вышли на широкую линию обороны: она растянулась от Монумента Независимости до Дома профсоюзов. Солдаты метали в нас гранаты, а мы — все, что было под рукой. Тогда я и заметил парнишку в темной куртке. У него была отличная физическая подготовка, он бросал камни невероятно далеко.

Когда спецназовцы подожгли Дом профсоюзов, мы находились на углу здания. Силовики усиленно поливали нас водой из водомета. Мы с хлопцами попытались пойти в наступление «черепахой». И тут в нас полетели не свето-шумовые, как раньше, а настоящие боевые гранаты! Я кадровый офицер запаса и кое-что понимаю в военном деле. Это были круглые, серого цвета осколочные гранаты с характерным «пояском». Радиус разлета осколков такой гранаты примерно 25 метров. Я успел крикнуть: «Внимание! Боевая граната! Ложись!» Парень в темной куртке ринулся вправо — там были раненые. Помню, я крикнул: «Куда ты без щита?!» — и в этот момент граната угодила ему в правое плечо.

Волна взрыва ударила нас по ногам, словно дубиной, и повалила на землю. К нам бросились медики. Меня, раненного в ногу и контуженного, потащили к сцене. Я кричал: «Там парню руку оторвало!» Медики кинулись к нему. Положили его на носилки и понесли в сторону отеля «Козацький», где стояли кареты скорой.

Потом, анализируя события, я понял: Дима ценой собственной жизни спас меня и еще как минимум десять бойцов. Он ведь принял на себя почти всю силу удара гранаты. В ту секунду все ребята присели, прикрывшись щитами, а Дима думал не о себе — о раненых товарищах.

Взято тут

lluvia_ol: (Default)
Наші солдати укріплюють прапор при вході на військову базу в Бельбеку перед окупантами.

10003331_840223335992328_789365191_n

lluvia_ol: (Default)
Dmitry Tymchuk

Вчера вечером на украинском корвете «Тернополь» произошел весьма показательный случай.

Ультиматум экипажу корабля с требованием немедленно сдаваться российским войскам ставил лично командующий ЧФ РФ вице-адмирал Александр Витко. На что командир корвета ВМС Украины «Тернополь» капитан 3 ранга Максима Емельяненко ему ответил «Русские не сдаются!».

На это удивленный российский адмирал переспросил, является ли Емельяненко русским. Украинский командир подтвердил, что хотя у него и украинская фамилия, по национальности он является русским. Впрочем, как и часть экипажа украинского корабля. Однако поскольку он принимал присягу на верность народу Украины, то изменять ей, как и его подчиненные, не намерен.

Несколько человек нам подтвердили: после слов Емельяненко командующий ЧФ РФ бросил своим подчиненным из свиты: «Учитесь, как надо служить за честь и совесть!».

...

Mar. 4th, 2014 12:51 pm
lluvia_ol: (Default)
Це паспорт одного з героїв Небесної сотні Дзявульського Миколи Степановича. Він народився в Сибіру, жив на Сході України. Куля снайпера влучила у його сердце, пробивши паспорт.

1800440_669161549808956_2018231834_n

lluvia_ol: (Default)
Олег Зайченко
Всем гражданам Украины!
Сейчас у меня дома,находится капитан Военно морской авиации.
Сегодня, после четырех дней оккупации,военного гарнизона, включая аэродром, наши летчики, совершили подвиг. Они из под носа, Российских военнослужащих подняли в воздух три самолета и четыре вертолета противолодочной авиации. Двигателя прогревали, при выполнении взлета. За ними были подняты,боевые вертолеты ВВС России. Совершив маневр, и уйдя от преследования под прикрытием тумана, они дошли до Николаева. Осуществив посадку,ребята только после поняли, что они совершили. Это подвиг, в "мирное"время. Они спасли технику. Я горжусь этими людьми. Один из них, мой брат. Капитан Военно морской авиации Украины, капитан Земляной А.А.
Слава героям!

lluvia_ol: (Default)
1981923_839670136047648_1580263634_n

Иван Сияк
это подполковник Дмитрий Делятицкий, командир нашего Феодосийского батальона морской пехоты. ребята не приняли ультиматумы. на общем собрании они приняли решение защищаться до последнего матроса, послали нахер предателя - бывшего главкома ВМС Березовского, забаррикадировались на базе и сейчас ждут штурма.

Profile

lluvia_ol: (Default)
lluvia_ol

August 2014

S M T W T F S
      1 2
34567 8 9
10 111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 13th, 2025 07:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios