...

[lluvia_ol]

Мій маленький білявий метелику Авелю, Авелю -
камуфляж і кевларова майка,
на шиї Калашников -
дев'ятнадцяте літо про себе війною нагадує
і душа твоя плаче
ягням перед вовчою пащею.

Ти зростав під скрипіння смерек і сопілку Чугайстрову,
у навушниках гусли шліфовані рифи "Led Zeppelin".
В колискову зі скрипковим соло Вівальді під тайстрою
запліталися світло і темрява
з літом і дембелем.

Мій маленький білявий метелику Авелю, Авелю,
Дон Кіхоти колись з вітряками до смерті набавились.
Недалеко від яблуні яблуко Каїна падає,
прирікаючи землю
на ще один постапокаліпсис.

Ми пліч-о-пліч з тобою ламали це пекло на камені,
пам'ятаєш іфрита на сходах останньої станції?
І нехай це до болю неправильно,
Каїна згадую...
Як він там,
межи тими,
кого називає повстанцями?

Мій маленький білявий метелику Авелю, Авелю -
пістолети за поясом,
бронежилет і Калашников -
дев'ятнадцяте літо на голову карою падає
і збиває слова,
що, мов яблука,
в хаосі важчають.

Автор: Іолана Тимочко