![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lluvia_olKateryna Babkina
Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть. А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри; запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь; в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут. Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри, іншими словами, куди б не зібрався ти – в добру путь, але відповідей тобі там не дадуть. А він відповідає – щодня прогрівай авто, не ходи одна; бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих. не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна, не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг. З відповідей на сьогодні – тільки зниклі безвісти та зима, але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема. Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя, унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття, доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття, горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю. І обоє мовчать і думають – хай що-небудь його/її збереже, ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем, і немає сумнівів, вибору, сліз. Саме час уже. Вона залишається. Він вирушає.
Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть. А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри; запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь; в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут. Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри, іншими словами, куди б не зібрався ти – в добру путь, але відповідей тобі там не дадуть. А він відповідає – щодня прогрівай авто, не ходи одна; бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих. не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна, не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг. З відповідей на сьогодні – тільки зниклі безвісти та зима, але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема. Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя, унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття, доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття, горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю. І обоє мовчать і думають – хай що-небудь його/її збереже, ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем, і немає сумнівів, вибору, сліз. Саме час уже. Вона залишається. Він вирушає.
