Думка дипломата

[lluvia_ol]

Bohdan Yaremenko

Моя версія того, що відбулось/відбувається.
Отримавши чергову порцію розчарування... Ні, роздратування, від віче, висловивши в достатньо стриманій формі своє "фе" політикам, я з групою товаришів відбув на третє засідання клубу тихкомуспіватимало. Було нас багатенько - чоловік під 20, сіли в "Сушія" на Грушевського. Ми щойно почали говорити, погодились, що прямі (без офіційних структур) вибори в Києві могли би стати цікавим подальшим сценарієм, як стало очевидно, що на вулиці щось відбуваються. За пару хвилин до цього знадвору вже приносили новини, що автомайдан намагається попри спротив ДАІ вирушити з Європейської площі до Верховної Ради.
Ми вийшли на двір тоді, коли колона автомайдану вже вперлась в міліцейський кордон на самому початку вулиці Грушевського. До цього вже приєднувалися організовані колони та індивідуальні протестувальники. Впродовж наступних 30 хв сторони лише підтягувати і перегруповували резерви.
Далі відбулась ескалація. Звичайно, протестувальники розпочали першими. Більше того, міліція понад годину терпляче чекала. Принаймні так це виглядало через спини і голови натовпу.
Але чи звинувачую я у цьому протестувальників?
Ні! Звинуватити іх - це означає погодитися з тим, що у своій краіні ми маємо ходити попід стінами, щоб Янукович міг комфортно доїхати на роботу, маємо їздити не більше 5 машин в колоні, погодитися зі звуженням наших прав. Звинуватити протестувальників - це схвалити свавілля міліції, прокурорів і суддів, це погодитися з тим, що Партія регіонів - це назавжди.
Чи могли протестувальники не ескалувати ситуацію? Ні.
Чи могла міліція відтягнути сили, зосередитися на охороні будівель і дозволити натовпу ходити по вулиці Грушевського? Так.
На конфронтацію пішла влада. І не лише кордоном на Грушевського, а побиттям людей 30 листопада, штурмом 10 грудня, побиттям під Святошинськис судом, прийняттям варварським способом дикунських законів.
Але сталося те, що сталось.
Приємно, що серед 450 народних депутатів знайшлося десь з п'ятеро (включно з неназваною мною раніше Лесею Оробець), які намагалися в складний момент ними бути. Добре, що одним з них був Кличко.
Також прекрасно, що серед них не булр Яценюка і Тягнибока.
Основні відповіді на питання, хто є Лідер, отримані. Тепер почнемо з ним працювати.
Я зневажаю усіх, хто відхрестився від своіх, я в обличчя сміюсь тим, хто не уявляє протесту поза піснями і танцями.
У тому, що сталось, винна одна людина - Віктор Янукович.
Очевидно, що ця заваруха не буде перемогою. Але вона не буде і поразкою, бо показала, якою буде відповідь народу на злочинну поведінку влади. А вона у нас тупенька - Врадіівка нічому не навчила.
Відбулась проба сил. І не факт, що наступного разу натовп не виявиться численнішим і краще підготовленим. Не факт, що наступного разу по людям не застосують вогнепальну зброю.
Я готовий загинути серед своіх людей, але раджу Януковичу добре порахувати, чи вистачить на усіх патронів і стрільців?