Куди йдуть люди, куди прямує Україна?

Originally posted by v_manko at Куди йдуть люди, куди прямує Україна?

На фото два походи. Один, той, що праворуч, похід врадіївців на Київ. А другий, ліворуч, похід київської опозиції (Олена Кондратюк та Ірина Геращенко). Не у Врадіївку назустріч людям, які гордо підняли голови, – це похід на тусовку багатіїв під назвою "За версією Forbes". Саме тут висять картини із зображеннями Черновецького у образі космонавту, суворого  Пінчука та інших олігархів.

Між тим, сьогоднішня Врадіївка – не лише подія. Відомо, що подібних проявів сваволі, які замовчуються, занадто багато для окремо взятої держави. Це не акція "Вставай, Україно", тут не знайдете "протестувальників за гроші". Врадіївка – унікальний шанс шанс виправити становище, підтримавши і розвинувши протестну хвилю. Бути сьогодні у Врадіївці, або принаймні у подумках поруч із тими, хто повстав, є життєвою необхідністю кожного громадянина України. Лише так і ніяк інакше можна було б змінити нашу реальність радикально еволюціонувавши, тобто революційно. Та, видно не судилося. Ті, хто сьогодні сидять під кондиціонерами, у ресторанах, хто прохолоджується з бокалом вина на світських заходах, навряд чи зможуть бути представниками народу, навіть маючи депутатський мандат і членство у опозиційних фракціях.

Особисто я не можу собі уявити, як будуть дивитися у вічі врадіївцям, які дістануться Києва, шановні пані з опозиції

- Голова підкомітету з питань реклами Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації;

- Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин нанесення тілесних ушкоджень громадянам України, а також неправомірної бездіяльності правоохоронних органів під час проведення акції "Вставай, Україно!" 18 травня 2013 року.

Що ж, простим людям лишилося очікувати змін лише від себе. Мабуть це логічно і правильно.

Головні болі :(

Сьогодні цілий день збираюся попрацювати.
Не виходить.
Якісь дивні самопочуття у мене сьогодні.
Можливо то погода, а можливо місто.
Я вже давно в ньому задихаюсь.
Хочеться швидше продати квартиру і переїхати.
Минулого тижня на роботі я озвучила своє бажання втечі з міста, на що отримала десять пар здивованих очей у відповідь.

- І що ти там будеш робити, в тому селі? Вишивати хрестиком?
- Жити буду, чи твоє життя тут краще? В зйомних квартирах, малюючи хом’ячкам будиночки? По три години витрачаючи на дорогу до роботи щодня? ...

Жити треба біля моря (с) моя френдесса.

Абрикосова пора

А ви їли в дитинстві зелені абрикоси?

Моє дитинство пройшло в великому дворі. Наш будинок мав 9 під’їздів. Дітей було багато, майже всі одного віку і майже всі любили зелені абрикоси. Це був певний ритуал - нарвати їх ще зеленими. Дерево росло біля сусіднього будинку і мало сторожа – бабусю, яка жила на п’ятому поверсі і горланила на весь двір, коли ми рвали зеленющі плоди. Таможня. Так ми її називали, жуючи смачнючу зелень.

І була вона смачнюча тому, що діставалась через поборений страх.