День пам’яті

Два моїх діда воювали за червону армію. Сьогодні я хочу згадати їх.

Батькового батька я не знала – він помер ще до мого народження, маминого пам’ятаю погано, більше завдяки бабусиним розповідям. Він ніколи не розповідав про війну, хоча закінчив її в Німеччині – був водієм, мав медалі і зруйновану молодість.

Як каже тато – всі тоді мали медалі, їх штампувати не велике діло було. Зараз я жалкую, що в силу свого малого віку не розпитувала детальніше бабусю про війну. Все що пам’ятаю – розповіді про німців, що квартирувались у бабусиній хаті. Два молодих хлопця, які віддавали бабусі і двом маминим старшим сестрам частину свого пайка. Про бабусину сестру, яку забрали до Німеччини, працювати на заводі і яка звідти так і не повернулася...

Для мене цей день – день пам’яті. Пам’яті людей, які віддали своє життя, свою молодість на розтерзання злу. В цій війні нема переможців є мільйони згублених життів і стільки ж зламаних доль. Що святкувати? Перемогу Колими над Бухенвальдом (с)?

Перемога народу, для якого кожен день війни був вистражданим, наповненим героїчними вчинками, перемога простих солдат, які захищали свою Батьківщину була цинічно замінена на перемогу держави, яка була таким же як і фашистська Німеччина, якщо не гіршим злом. Ця держава присвоїла перемогу людей задля того, щоб виправдати свої криваві злочини і навішати ярлик фашизму на того, хто ці злочини засуджує. Така собі торгівля пам’яттю – цинічна, брудна, ряжена торгівля. Як кажуть: «Нічого особистого – просто бізнес».

Світла пам'ять…

***

Настроение

"Меня спасает музыка,
Когда слова теряют образ свой и звук,
Когда покой и силы в никуда
Из ослабевших отпускаю рук..."

( Read more... )