Сюр... як завжди.

[lluvia_ol]

З одного боку мого будинку вже третій тиждень лунають вибухи і постріли.
З другого боку - люди білять дерева і сіють салати.
Я теж намагаюсь "садити сад" і шуткую, що якщо москалі таки нападуть ми не помітимо - звикли.
Вчора намагалась знайти в соц. мережах хлопчину, одного з тих, хто зголосився їхати 19 лютого на Майдан з нами.
Я не пам'ятала його ім'я, тоді було багато нових імен.
Не знала його прізвище.
Але чомусь захотілось дізнатись як у нього справи.
Передивившись більше сотні сторінок із місцевих груп, отримала послєвкусіє.
Та кількість людей, чоловіків і хлопців, з автопортретами на фоні вже мирних барикад і згорівших профспілок, вражає.
Навіщо?
А я так і не змогла зробити жодної фотографії після.

Comments

[http://users.livejournal.com/_benvenuta_/]

Так само.
Як і до 9 травня в мене немає відчуття радості. Це день пам'яті, так само, як це - місце пам'яті.

[lluvia-ol.livejournal.com]

Так.