...

[lluvia_ol]

І кожен день – романтика в природі:
пахучий вітер землю обважнілу
цілує пелюстками чистотілу,
ввіряючи безсмертну їй любов.
І кожен день – трагедія народу:
кривава мла, весна з обличчям смерті.
Дають сади пташину арієту
під поховальні дзвони із церков.

І світ – як дим від полум’я зі Сходу,
з клеймом війни і чорними очима.
Женуть вітри синющі хмари з Криму,
затьмарюючи сонячний альков.
І світ, як лід, ненависний і гордий,
краде життя із голодом вампіра.
Роздерту плоть гуманності і віри
зросила густо українська кров.

(с)Ірина Саковець