Спи спокійно, Солдат.

Сьогодні моє маленьке рідне місто прощалося зі своїм героєм – десантником 95 аеромібільної бригади, який загинув під Краматорськом. Стоячи на центральній площі я згадала свої слова до людей, що прийшли туди на заклик громади. Це було без двох днів три місяці тому. В той вечір я повернулася з Києва і казала людям, що треба їхати. Хто має сили і сміливість. Казала, що необов’язково йти на передову – в тилу теж дуже багато такої важливої роботи. Мені відповідали, що в’їзди в Київ перекриті і що в нас немає ні щитів, ні касок. І тоді в мене вирвалось: «А якщо завтра війна, а у нас немає ні щитів ні касок?». Ми поїхали.

Сьогодні і в моє рідне маленьке місто прийшла війна. В нас немає ні щитів ні касок, але в нас є ми.
Спи спокійно, Віталій...