Натомились твої воли,
Що тягли нас усіх з неволі...
То не пута їх підвели,
Чорна воленька, Чорноволе!
То не вітер їх зупинив,
Надто дужі були і вперті!
Колесовані без вини
вантажівкою зерен смерті...
Тільки зойкнули: не каліч!
Гострий біль полетів чаїно...
Розчахнулася чорна ніч.
Де воли твої, Україно?
Ще переорем негаразди долі.
Розквітнуть ниви колосом добра.
І Україна буде, Чорноволе!!!
Яку так тяжко першим ти орав.
Галина Хмільовська
25 березня 1999 р. загинув В'ячеслав Чорновіл, Герой України (посмертно).
24 грудня 1937 року у с. Єрки Звенигородського району Черкаської області в сім`ї вчителів прийшов у світ В`ячеслав Чорновіл. Живучи поряд із Шевченковим селом, Славко захопився Кобзарем, вивчив усю книгу напам`ять. І пізніше я чула прекрасне декламування Чорноволом поезії Тараса «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні...», поеми Сосюри «Мазепа», «Третя рота». З золотою медаллю закінчив школу. Далі був Київ. «Хто мене вчив? Справжня журналістика - це все-таки від Бога. Я закінчив факультет журналістики, але така нас інтелектуальна вбогість вчила. Правда, були Матвій Шестопал, був Павло Федченко, які щось нам давали.» Червоно дипломний випускник поступив до аспірантури Київського університету.
( Read more... )Сьогодні немає кому вірити. Немає на кого дивитися захопленими очима. Немає за ким іти.
Але В`ячеслав Чорновіл залишив нам молитву:
«Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні - МАЮЧИ, щоб не довелося гірко любити ВТРАТИВШИ. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».
