А от я як раз завжди цiкавилася, ще з дитинства, й завдяки цьому знаю (з маминого боку, з батькового всi померли до мого народження, нема було кого розпитувати) про своїх предкiв, починаючи з часiв Катерини II. Але тут менi просто пощастило, бо мiй дiдусь сам дуже цiкавився своїм походженням та все розповiв менi.

Ще в чому менi пощастило - я застала живою свою прабабусю, 1888 р.н.! Вона померла майже в 100 рокiв. Розмовляти з нею менi не довелося, бо вона була тодi вже глуха та слабка, а я була ще дитиною. Але до iсторiї, навiть не до iсторiї, а до самого Часу я таким ось чином доторкнулась. Й запам`ятала на все життя.