lluvia_ol: (Default)
Не смотря на угрозы и террор люди приходят помолиться за Украину.


lluvia_ol: (6)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at Никто не забыт?
Я немножко сломалась вчера.
Я не сломалась 18-го, когда казалось, что Майдану конец. Когда горел Дом Профсоюзов, а горстка защитников Майдана раздувала костры, удерживая тот небольшой пятачок, что остался от Майдана.
Я не ломалась, когда мои дети шли - кто под пули, кто в огонь, а я тем временем таскала коробки с медикаментами и не имела даже минуты, чтобы помолиться за своих детей.
Я не ломалась, глядя как отстреливали ребят на Институтской.
А вчера немного сломалась.
Со мной были ребята из Самообороны - так я вам говорю, эти ребята, за время боёв Майдана увидевшие столько крови, столько они не видели за всю свою жизнь - слегка сломались тоже.

Рассказать почему?
Я расскажу.
Если получится.
Мой рассказ будет нервным и сбивчивым, и в нём не будет ответов - только вопросы.

Read more... )


lluvia_ol: (6)
@Zoya Kazanzhy

Нас возмущали наши врачи, взятки в больницах, а потом начался Майдан. И стало стыдно, что мы гнали на медиков...

Я смотрю видео, где высшее командование, штаб ВМС Украины в Севастополе поёт Гимн Украины и заявляют: "Честь имею!", и мне стыдно, что мы гнали на армию...

Молоденькие девочки с работы пошли на курсы медсестёр. Сегодня было первое занятие. Пошли просто так, конечно! Они ж ничего не имеют в виду, да? И мне стыдно, что мы гнали на молодёжь...

Священнослужители становятся живым щитом между противоборствующими сторонами, стоят сутками, молятся. И мне стыдно, что мы гнали на церковь...

Женщина на дорогой презентации, в дорогом платье и с заклеенными пластырем ногтями признаётся, что ей нечем, кроме как руками, было выдирать брусчатку. И мне стыдно, что мы гнали на изнеженных и капризных "столичных штучек"...

Журналисты работают круглосуточно, все сразу запомнили новое слово "стрим" - нам надо, чтобы мир видел нас в прямом эфире. Они в касках и шлемах, они побиты, и не один раз. И мне стыдно, что мы гнали на журналистов...

Мужчина переодевается за своим джипом, натягивает наколенники и кричит в трубку: - Я на совещании! Да, затянется. Обязательно перезвоню. И мне стыдно, что мы гнали на "не мужественных" мужчин...

Люди по одному посту в ФБ собираются в течение часа там, где надо, откуда-то появляются печенье и горячий чай, люди говорят, что они будут стоять столько, сколько потребуется. И мне стыдно, что мы гнали сами на себя...

Никогда не думала, что слова "защищаю Родину" будут иметь буквальный смысл.

Сконцентрированная жизнь. В сухом остатке - несомненная свобода. Осталось немного.

Держитесь, а?.

lluvia_ol: (Default)
484894_739977276015180_1875299644_n

Хочу розповісти про одного чудового хлопця, у якого немає рідних, кухаря майдану Сергія Железняка, який сам надає перевагу молоку з випічкою. Хлопця, який одразу після складної операції на три години зник з лікарні, щоб вистригти гарну українську джуру; який вправно грає у шахи; який знає львівських анекдотів більше ніж усі львів'яни разом узяті; який не вміє падати духом."

Записано зі слів Сергія..

"Слава Україні!
Я львів’янин, маю 32 роки, звати – Железняк Сергій Сергійович. Нині перебуваю у лікарні швидкої допомоги на Братиславській, 3А з вогнепальним пораненням лівого стегна.
Першого ж дня у лікарні мене прийшли навідати дівчата-волонтери, принесли чай з канапками. Сказав: «Дайте трішки одужати – буду усіх тут годувати». Розсміялись.
А я не жартував. Таке вже моє призначення у нашій революції – бути головним кухарем Євромайдану. На кулінарному ділі знаюся добре – готував усім солдатам коли служав у армії в Тернополі. Потім у 2007 два роки поспіль виконував ті ж обов’язки вже будучи військовим у Лівані.
На Майдан прибув у грудні, причин пояснювати не буду – нехай пояснюють ті, кого там не було. Виконував свій громадянський обов’язок. Спочатку був звичайним волонтером, а вже за кілька днів став головним кухарем Майдану. Разом з командою Жовтневого палацу у пік протесту готували на 6 тисяч чоловік щодня.
Намагалися, щоб було смачно, щоб у повстанців не виникало бажання втікти додому поїсти. Один чоловік казав, що відправить свою дружину до нас на кухню – може навчиться готувати.
18 лютого я пішов заносити побратимам з Криму медикаменти та банки для протигазів. Раптом ворог оточив, усіх почали тіснити у бік Будинку офіцерів. Під ноги полетіли гранати, праворуч стріляли з пістолетів, ліворуч – вправно працювали з АК-47, у спину летіли травматичні кулі. Навколо падали люди, немов налиті свинцем. Знайомий хлопчина, ще зовсім юний, отримав кулю в лоб, а йому б ще їсти життя ложками.
Я кинувся під відкритий вогонь виносити поранених – поруч був польовий шпиталь. Різкий біль пронизав ногу – за мить несли вже мене. Перша думка, яка промайнула у голові: «Скоро час обіду. Хлопці виснажені, втомлені – голодними залишаться!».
З рідні маю двох дітей 8 років, які живуть з дружиною і мабуть навіть не знають де я. Самотнім себе не відчуваю – постійно перевідують люди з майдану, знайшов справжніх друзів, які вже встигли пізнатися у біді, родину, об’єднану спільною ідеєю та справжнє кохання.
Після одужання планую повернутися назад на Майдан, а коли буде здобута повна перемога – створю сім’ю та відкрию власну кнайпу «На майдані». Подаватиму там кашу з м’ясом, частуватиму канапками з салом, щоб кожен відвідувач, якому колись пощастило бути на українській революції міг заплющити очі і повернутися туди, де не було багатих і бідних, старих і молодих, євреїв, росіян, українців, де хлопці грали на фортепіано, а дівчата розливали коктейлі Молотова, де усі були єдиним цілим, де очі палали вогнем, а серця ритмічно співали «Ще не вмерла Україна»."

Лікарі називають стан здоров'я Сергія незадовільним, рана загоюється проблематично, кажуть, що можливо залишиться інвалідом. А він живіший за будь-кого, мріє про сім'ю, на майдані зустрів кохання, та це вже зовсім інша історія.

Прохання усіх небайдужих підтримати Героя матеріально!
Кошти надсилати на карту Приватбанку 5211 5374 2812 3553 (Железняк Сергій Сергійович) або приносити особисто в палату №911А лікарні БСП (вул. Братиславська, 3А).

lluvia_ol: (6)
від Vika Yasinskaya

1800477_516384028475623_481388866_n

Вікторія. 51 рік. Невролог. Киянка. Працює в приватній клініці, а у вільний час – волонтером у медчастині Жовтневого палацу. Працює на Майдані з другого грудня. Була однією з організаторів медичної служби. Нещодавно брала учать у реанімації людини, яку принесли з вулиці з інфарктом. За 15-20 хвилин до цього благодійники привезли у медчастину реанімаційну апаратуру. Лише завдяки цьому людину вдалося врятувати

Read more... )

Так

Feb. 5th, 2014 11:22 pm
lluvia_ol: (6)
Sevgil Musaieva

Вчера был самый трогательный момент за эти 2,5 месяца Майдана. Чаще всего я прихожу сюда поздно вечером, после работы. Это было около часа ночи, там в это время мало людей, так тихо и спокойно. Я проходила мимо дома профсоюзов, когда заметила как молодой парень лет 25 зажигал лампадку под портретом Сергея Нигояна.

За эти 2,5 месяца я, признаться, устала эмоционально. Просыпаюсь несколько раз среди ночи уже просто так, без будильника, проверяю новости. Все мои вещи пахнут майдановскими кострами, в карманах курток я нахожу марлевые повязки, конфеты от волонтеров, пули с улицы Грушевского.

Вы знаете - вопрос уже не в Януковиче, изменении Конституции, роспуске парламента. Для меня это всего лишь вопрос времени. Для меня самым большим событием этой революции стали люди. Иногда мне кажется, что, возможно, мы будем скучать по таким нам. Нужно не забыть это ощущение.

lluvia_ol: (6)
Репортаж із київського фітнес-клубу, який перетворився на хостел і госпіталь для революціонерів.

До "місць масового поселення учасників Майдану" революційне безконтрольне піднесення не долинає. Там не чути вибухів із Грушевського і гасел зі сцени, немає інтернету, "Громадського телебачення" і зображень загиблих і покалічених.

ee781e6-3.jpg.pagespeed.ce.AniwSdzHshЛюди приходять туди, і там, як дбайливі дружини, зустрічають їх страхи, запитання без відповідей і волонтери медичної служби Майдану. Щоби не надто активно взаємодіяти з двома першими, люди швидко лягають спати.

Я – волонтер-немедик при волонтері-медику, їдемо на нічне чергування в фітнес-центр неподалік вокзалу, куди на ніч за перепустками чи навіть без них можуть прийти люди, які приїхали з інших міст на Майдан. Зігрітися, сходити в душ, поїсти, отримати медичну допомогу і виспатися на матах, вкрившись спальниками й обклавшись килимками для йоги.

Напарника-медика я зустрічаю біля метро на машині, від чого він у захваті, каже: ви ще й зранку до метро мене підвезете? На вигляд волонтерові-медику Саші років 15, а насправді – 23, й останні три роки він працює фельдшером на Швидкій першої підстанції. Це кардіореанімація.

Поки ми їдемо до місця роботи, він встигає розповісти про те, як важко влаштуватися на роботу саме в реанімацію і що не має такого чергування, коли ніхто не помирає в нього на руках. Я розпитую його, чи на "швидкій" вистачає препаратів, а в цей час проганяю від себе думку про робочий день, котрий полягає в тому, щоби якомога менше людей померло в тебе на руках, хоча про те, щоби не помер ніхто, все одно не йдеться.

Практично робота мрії.
Read more... )

lluvia_ol: (6)
Roman Zinchenko

Події останніх тижнів дуже сильно змінили думку про наш народ. Побачити, як на рівному місці - в танцювальному залі, коридорі бібліотеки, холлі, залі засідань завдяки співпраці, взаємодопомозі, любові постає повномасштабний польовий госпіталь чи медпункт - це багато вартує. Побачити самовідданих лікарів, які приїжджають з усієї України - від Львова до Харкова, від Чернігова до Одеси і Криму, щоб рятувати і лікувати тих, кому потрібна допомога в містечку свободи у серці Києва. Побачити, як з кожною перерахованою вами гривнею ми можемо зробити ще більше для ініціативи #народнийгоспіталь, допомогти медикам і тим, хто потребує допомоги.
Вчора ми знову завітали до медиків, і хочемо показати вам частину з того, чим поповнився народний госпіталь завдяки вашій підтримці та допомозі. Це дефібрилятори та операційні безтіньові лампи, електрокардіографи та пульсоксиметри, киснева станція та апарат штучної вентиляції легенів, каталки для пацієнтів та штативи для крапельниць, стерилізатор та стерилізаційні розчини, балістичні окуляри та бронежилети (ви мабуть пам’ятаєте історію про те, як гумовими кулями розстрілювали медичні хрести на накидках), інфрачервоні обігрівачі UFO та бахіли, більше сотні найменувань медичних препаратів, засоби гігієни і ще багато іншого.
Отак руками, зусиллями та підтримкою тисяч людей постав госпіталь.

1

Read more... )

lluvia_ol: (6)
Від користувача Borys Filatov

Сегодня говорил с мамой мальчонки, которому на Грушевского гранатой оторвало кисть. Подробности опустим. Скажу лишь одно, в атмосфере тотального ужаса происходящего, после сообщений о смертях и пытках, наши люди о нем помнят!

Короче, я решил полностью оплатить парню лечение в Германии. Я никогда не считал правильным рассказывать о своей благотворительности. Для меня неприемлема сама мысль пиара на чужом горе.

Но сейчас я намеренно хочу дать пример действия. Не розовых соплей в пользу "несчастных жертв режима", а конкретной суммы за сотню тысяч гривен.

Чтобы правда победила, мы должны прийти к каждому избитому и покалеченному. Каждый из нас, буквально каждый, обязан хоть что-то, но сделать людям, пострадавшим в этом аду.

Знайте, ссылаясь внутри себя на трудности, проблемы, отсутствие денег - вы превращаете себя в скота. У каждого из нас имеется то, что можно отдать ближнему.

Перестаньте помогать церкви. Откажитесь от нового смартфона. Не идите лишний раз в кафе. В конце концов, снимите с руки часы и сдайте их в ломбард.

Я сразу прошу заткнутся виртуальных героев, отставных козы барабанщиков, умников клавиатуры и прочую шваль, которым легко рассуждать у мониторов о чужих поступках, считать чужие деньги и лезть своими грязными руками в чужие души.

Просто сделайте хотя бы что-то.
Вам зачтется.

lluvia_ol: (...)


Вони грають на піаніно, пишуть вірші, знімають фільми, і вчать білети на барикадах... сесію ж ніхто не відміняв :)

...

Jan. 25th, 2014 12:47 pm
lluvia_ol: (...)
Роман Сеник помер. Два прицільні постріли - у груди і плече, від чого втратив багато крові і руку. Лікарі три дня боролись за життя 45-річного чоловіка зі Львівщини. Вічна слава Герою!

lluvia_ol: (...)
Originally posted by [livejournal.com profile] uka_didych at Люди майдану
Починаю збирати окремі історії, бо шкода, щоб воно пропало

***

До речі, цікавий факт про одного з повстанців, що вчора повернувся з битви на Грушевського люто побитим. Тягла йому дали свої ж, за мародерство.

Коли загорівся магазин одягу, повстанці вломилися у нього, аби погасити. І в біганині через певний час помітили, що якийсь "побратим" під шумок товар тирить. Відволіклися від пожежі, вломили, і далі продовжили гасити.

А потім самі доставили в медпункт.



***




***

З внутрішньомайданівської рації: "Друзі, я розумію, що юмор нинчє нєумєстєн, але мені тут дзвонить жінка і каже, що привезла мікроавтобус шин. Просить допогти вигрузити їх. Просить вибачити її, каже, що сама не може, бо сама на 8му місяці вагітності".

Господи, хай народить здорового козака!


lluvia_ol: (...)
Kristina Berdinskikh

1490674_734885819854984_1014841679_o

Сьогодні відвідала медпункт у Жовтневому палаці. «Заходьте, що у вас болить?», - перше що запитали мене медики. Пояснила, що усе добре, тільки хочу написати про їх роботу.

Тут працює хірургічна, терапевтична і анестезіологічна бригади. Серед обладнання є кардіограф і дефібрилятор. Вдень 41-річний Володимир, анестезіолог районної лікарні Гусятинського району Тернопільської області, врятував життя людині. У доволі молодого чоловіка стався гострий інфаркт. У цій залі його реанімували і викликали швидку. Швидка теж зробила усе належне, чоловіка відправили до лікарні. Але переважно звертаються до медпункту не з серцевими нападами, а з простудними хворобами і травмовані з вул. Грушевського. «Щоправда оперувати не має можливості, відсутня дихальна апаратура», - пояснює анестезіолог. І тільки сказав про це, як у приміщення занесли два апарати штучної вентиляції легенів. Люди купили. Тепер у разі чого, тут зможуть оперувати. Лікарі кажуть, що у районних лікарнях техніка набагато гірше, ніж тепер на Майдані.

Щоденно у медпункті працюють 6 лікарів і 3-4 медсестри. Вони взяли відпустки за свій рахунок, щоб приїхати в Київ. Працюють позмінно, ночують у медпункті. «Я думаю, що це ще не скоро закінчиться», - говорить Володимир. Фотографуватися захотів тільки з усім колективом.

lluvia_ol: (...)
З центру крові повідомляють, що по вчоранішній об'яві, про кров для пораненого Сеніка Роми, було зібрано 42 літра крові!

lluvia_ol: (lost)
В каждом из нас есть столько уникальных и удивительных достоинств, но иногда их так сложно их разглядеть... Я вот почему-то, как только начинаю вспоминать о том, чего я умею и чего достигла, то мне становится странно, почему я не помню об этом постоянно? Ведь на протяжении всей жизни кажется, что во мне, в принципе, нет ничего такого особенного или необычного, и зачастую восхищаюсь людьми другими, в которых, как мне кажется, достоинств гораздо больше. А ценить себя очень трудно. По-моему, в каждом человеке, если хорошенько его узнать, раскрыть все его способности и умения, есть что-то неповторимое, и он оказывается лучше, чем есть на самом деле, даже если снаружи ничего не видно. Почему же у одних эти достоинства видны сразу, буквально с первого взгляда, а у других они спрятаны глубоко внутри?

А вы всегда помните про свои лучшие стороны? Окружающим их сразу видят? Наверняка ведь вы что-то умете или знаете так, как никто другой, но никому об этом не рассказываете направо-налево...
Кстати вы пробовали аффирмации? Говорят, помогает увидеть в себе хорошее.

Profile

lluvia_ol: (Default)
lluvia_ol

August 2014

S M T W T F S
      1 2
34567 8 9
10 111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 16th, 2017 01:27 pm
Powered by Dreamwidth Studios